...те, з чим ти йтимеш роками і кроками років, на перейми рік, що випадатимуть в наші моря. Ти своїми рибами-книгами-китами житимеш у глибинах, до яких
допірнатимуть диваки в батискафах - ти станеш зримим у рифах і під мікроскопом, присутнім без усвідомлення своєї присутності, звучним аж до звички і я би не проти такої залежності.
... щоразу без ізоляції нервів напинатимеш між високими стовпами напругу свого бажання - викреслити натовп з чорного списку, з такою легкістю, наче це не зграйка горобців зривається в небо тонкими
голосочками, а твої свободи...
А в тобі міліони свобод.
В час, коли статичний світ обезцінює імена, визвуч власне, виношене в коконі і окрилене для польоту - ти уособлення метаморфозу.
В час, коли дерева перетворюються на попіл, зігрійся своїми думками про вічне і під завивання вітрів, танцюй як ніколи до цього.
хай грають вітри тобі серенади на струнах високих напруг, хай хвилюють моря,
хай захвильовуюють.
хай буде рух, бо інакше ми теж статичні.
ми знайомі з тобою завжди: відколи зі мною твої тексти, відколи три крапки - надія, що це не кінець розмови,
метафори і гіперболи - густина генію в твоєму імені виправдана, оправдана, правда...наче з пра-пра...
ми всі в постмодерній водоймі вирощені під наглядом...
надіюсь, що не марно,
хоч не знаю ЩО буде далі, але
знаю, що далі буде..
Write a comment
Птіца (Tuesday, 16 May 2017 01:29)
Містер_і_я
(він_є_в_гені)
невгамовному Метелу Гусенику присвІчую)))
...те, з чим ти йтимеш роками і кроками років, на перейми рік, що випадатимуть в наші моря. Ти своїми рибами-книгами-китами житимеш у глибинах, до яких
допірнатимуть диваки в батискафах - ти станеш зримим у рифах і під мікроскопом, присутнім без усвідомлення своєї присутності, звучним аж до звички і я би не проти такої залежності.
... щоразу без ізоляції нервів напинатимеш між високими стовпами напругу свого бажання - викреслити натовп з чорного списку, з такою легкістю, наче це не зграйка горобців зривається в небо тонкими голосочками, а твої свободи...
А в тобі міліони свобод.
В час, коли статичний світ обезцінює імена, визвуч власне, виношене в коконі і окрилене для польоту - ти уособлення метаморфозу.
В час, коли дерева перетворюються на попіл, зігрійся своїми думками про вічне і під завивання вітрів, танцюй як ніколи до цього.
хай грають вітри тобі серенади на струнах високих напруг, хай хвилюють моря,
хай захвильовуюють.
хай буде рух, бо інакше ми теж статичні.
ми знайомі з тобою завжди: відколи зі мною твої тексти, відколи три крапки - надія, що це не кінець розмови,
метафори і гіперболи - густина генію в твоєму імені виправдана, оправдана, правда...наче з пра-пра...
ми всі в постмодерній водоймі вирощені під наглядом...
надіюсь, що не марно,
хоч не знаю ЩО буде далі, але
знаю, що далі буде..